Граница "Три сестры"

Казачек засланный,сука.

ОЧЕНЬ КРАСИВИЕ МЕСТА ДЛЯ ОТДИХА

На світанку своєї наукової діяльності у 1856 р. молодий аматор оприлюднив ще одну історико-етнографічну студію - "Местечко Боровичи. Историческое, статистическое и этнографическое описание" [12]. Свого часу Боровичами володіли чернігівський полковник і наказний гетьман Лівобережної України П. Полуботок та його нащадки, від яких містечко перейшло спочатку до родини Стороженків, а потім Милорадовичів. У середині XIX ст. у Боровичах, як засвідчив дослідник, ще існувала гребля на річці Снов, яку спорудив П. Полуботок. Загалом же, за словами Г. Милорадовича, "основание и первоначальное население Борович покрыто мраком неизвестности", а назва містечка походила, правдоподібно, "от слова бор, леса, которого много в Боровичах" [13].Г. Милорадович зазначив, що місцеві селяни вирощували жито, овес, пшеницю, ячмінь, тютюн, гречку, просо, цукровий буряк, льон, пеньку, коноплі та горох, а також працювали на розташованих у Боровичах поміщицьких підприємствах - цукровому заводі, двох винокурнях, броварні й цегельні. Крім того, вони займалися рибальством, "плотничеством, кузнечеством и другими занятиями; некоторые, имея порядочное количество лошадей, доставляют различные товары в разные места губернии". У Боровичах чотири рази на рік відбувалися ярмарки, на яких купці з Чернігова, Городні та інших навколишніх міст і містечок торгували "красными и бакалейными товарами, но более сельскими потребностями - скотом и др." [14]."Обитатели Борович, - писав Г. Милорадович, - малоросіяни, ... большею частью роста среднего, сложения весьма крепкого и мужественного, глаза их серые и голубые, волосы русые. Женщины вообще дородны и здоровы. Мужчины - добры и трудолюбивы". Водночас він критично відгукнувся про деякі звичаї тамтешніх селян, схильних, за його спостереженнями, до пияцтва. У побуті мешканців міста дослідник не помітив будь-яких суттєвих особливостей, але зафіксував "некоторые сокращения и местные изменения" в їхній українській мові [15].Г. Милорадович особливо відзначив музичні здібності селян ("музыка есть любимое искусство боровичан, инструменты у них балалайка, скрипка, гармоника и цимбалы"), а також властиве їм захоплення співами. Досить часто, особливо на храмове свято, вони, "распевая народные песни, гуляют у шинка или так же с песнями, обнявшись между собою, ходят по улицам. С песнями они проводят родины, крестины, свадьбу, окончание жатвы, святки и вечерницы, купало и неделю русалок, колядование и канун Нового года (козу водят)". Дослідник записував тексти пісень, що побутували у містечку і навіть збирався видати "особый сборник боровичских песен" (за зразок йому правив опублікований у 1854 р. А. Метлинським збірник "Народные южнорусские песни"), але реалізувати цей намір з невідомих наразі причин не спромігся [16].Г. Милорадович також звернув увагу на "довольно остроумные" приказки, що побутували у Боровичах ("Казав пан - дам жупан, да й слово його тепле"), народні прикмети й забобони ("если долго нет дождя, то нужно насыпать маку в колодязь - и тотчас пойдет дождь"; "если женщина слышит в первый раз гром, то обвязывается красным поясом, а мужчина старается поднять что-нибудь тяжелое"). Свій нарис він закінчив цитатою з листа колишньої власниці містечка А. Полуботок, яка образно назвала Боровичі своїм "золотим яблучком" [17].Загалом, народною культурою Г. Милорадович захопився, правдоподібно, під впливом свого родинного оточення. Нарис про Боровичі він присвятив своєму батькові й підписав українським псевдонімом "Грыцько М.". Значний інтерес у даному контексті становить і той факт, що кормилицею Г. Милорадовича була селянка з Боровичів П. Стретенок, вдячну пам'ять про яку він зберігав упродовж усього життя [18]. Водночас датовані 1856 - 1858 pp. листи Г. Милорадовича до редактора неофіційної частини "Черниговских губернских ведомостей" О. Шишацького-Ілліча, що зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського НАН України, засвідчують досить тісні контакти між початківцем і відомим ученим та письменником, що сприяли фаховому зростанню Г. Милорадовича [19]. vuzlib.com/conten.../57/